Загальні відомості про школу
Загальні відомості про школу
Адреса: 62410, село Вільхове, вул. Гагаріна - 6, Благовіщенський район, Кіровоградська область,
телефон (0525-9-2-51-30)
Контактні телефони адміністрації: (097) 853-88-30, (098) 908-87-06.
Email: vilhoveznz@email.ua
Статут Вільхівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Леоніда Васильовича Куценка Благовіщенської районної ради затверджено Розпорядженням Благовіщенської районної державної адміністрації № 17.10.2016 р.
Ідентифікаційний код: 33333929
Школа у своїй діяльності керується: Конституцією України, законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 27.08.2010 р., іншими нормативно-правовими актами.
Його імˋя носить наша школа
Леонід Куценко - літературознавець,
доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки письменників
України (1998 р.), заслужений працівник народної освіти України, лауреат
обласної літературної премії імені Євгена Маланюка (2002) та премії Фонду
Воляників - Швабінських Фундації Українського Вільного Університету в США
(2003). Куценко Леонід Васильович народився 16
лютого 1953 року в селі Вільхове Ульяновського району (нині Благовіщенського), Кіровоградської області
в родині вчителів.
Працював у школі, на будові. Закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту (1978). Був секретарем комітету комсомолу інституту, деканом філологічного факультету. З 1982 р. працював на кафедрі української літератури педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Автор книг «Музей І. Микитенка в Рівному» (1985), «Боян Степової Еллади» (1993), «Благословенні ви, сліди...» (1995), «Літературний словник Кіровоградщини» (1995), «До джерел історії краю» (у співавторстві з Н. Бокій та О.Брайченком, 1995), «Євангеліє чужих піль. Подорож до двох вигнанців» (разом з В. Панченком, 1996), «Ні, вже ніколи не покаюся...» Євген Маланюк: історія ісходу» (1997), «Євген Маланюк. Невичерпальність» (упорядкування, вступна стаття, примітки (997, 2001 - друге видання), «Час вчитися любити. Біблія на уроках літератури» (1999), «Так розчахнулося дерево родини...» (1999), «Як перший пелюсток весни...: Інтимна лірика Є. Маланюка. Три обраниці поетової музи» (2000), «Dominus Маланюк тло і постать» (2001; 2002 - друге видання), «Євген Маланюк: дорогами втрат і сподівань» (2002), «Князь Духу. Статті про життя і творчість Євгена Маланюка» (2003), «Маланюк Євген. Поезії з нотатників» (підготовка текстів, вступна стаття, упорядкування, примітки - 2003), «Дараган Юрій. Срібні сурми» (2003; 2004 - друге видання), «Крицеве слово» (2003), «Біографія поетичного рядка. (Антологія історій одного вірша)» (2004).
У загальноосвітній школі села Вільхового, що в Ульяновському районі відкрито меморіальну дошку, присвячену пам'яті її колишнього випускника, відомого вченого-філолога, заслуженого працівника освіти України Леоніда Куценка. Напис на меморіальній дошці, присвяченій пам'яті Леоніда Куценка, розповідає про те, що у школі навчався відомий український письменник, вчений, заслужений працівник освіти України.
Це була, як згадують про Леоніда Куценка його односельчани та колеги по перу, які зібралися разом, талановита та дивовижна людина. Спілкування з Леонідом Куценком завжди дарувало радість, а слухати його можна було до безкінечності - кажуть ті, хто добре знав Леоніда Васильовича. Навіть відкриваючи пам'ятну дошку, вони до сих пір не можуть повірити, що його більше немає поруч.
Леонід Васильович Куценко завдяки своїй пошуковій та дослідницькій діяльності був широко відомий не лише в Україні, але і за її межами. Він став першим і головним дослідником життя та творчості свого земляка Євгена Маланюка, вивчав архіви Чехії та США, був знайомий з родичами видатного письменника. Свого часу він став ініціатором заснування літературної премії його імені, одним із перших лауреатом якої став сам. За свій не дуже довгий вік він встиг написати та видати п'ятнадцять книжок та понад триста статей, половина з яких є науковими. найвідомішими його творами є «Боян степової Елади» та «Dominus Маланюк. Тло та постать».
